Медицина для неї – це не лише професія, а й внутрішнє покликання дарувати людям здоров’я. Вона змалку мріяла бути терапевтом та все робила для того, аби втілити її в життя. Вона – перша в Шацькому районі жінка, котра сіла за апарат ультразвукової діагностики, а результати її обстежень та діагнози підтверджували лікарі Луцька та Києва.
Усе це – про надзвичайну жінку-лікарку, добре знану далеко за межами Шацька Ларису Василівну Хрущ, котра 22 листопада відзначила поважний життєвий ювілей – 70-річчя від дня народження.
Прямолінійна, наполеглива, вона завжди дбала про те, щоб її пацієнти, котрі приїжджали у санаторій «Лісова пісня» на оздоровлення чи реабілітацію, отримали точний діагноз та якісне лікування.
Шлях у медицину Ларисі Василівні дався нелегко. Змалку мала чимало проблем зі здоров’ям, тому майже два роки шкільну програму доводилося переважно самостійно штудіювати вдома за книжками. Лише з третьої спроби (вступні вимоги були дуже високими, а на той час на навчання приймали ще й по «партійному» списку, який давав обком), вдалося вступити в один з найбільш престижних навчальних закладів України - Тернопільський медичний інститут, після якого – потрапила для проходження інтернатури у Чортківську лікарню у відділення терапії, а згодом – інфекційного відділення. Там, зізнається, була дуже потужна матеріальна та лікувальна база, завдяки чому інтерни переймали успішний досвід своїх наставників.
Першим місцем роботи після проходження інтернатури стала станція швидкої допомоги у тому ж таки Чорткові, де в інженерній службі в авіаційних військах проходив службу і її чоловік. Але перед цим молоду лікарку відправили на тримісячні курси в Донецьк, де в медичному інституті та місцевих лікарнях, що фінансувалися шахтами, були на голову вище забезпечені, ніж інші лікарні.
- У 26 років вперше потрапила працювати на «швидку». І це була така школа, що здається, кращої для медика й не треба, - зізнається у розмові Лариса Василівна. - Бували різні ситуації, коли рішення доводилося приймати моментально, покладаючись на свої навики та інтуїцію. Інсульти, інфаркти, ДТП, бійки – працівникам швидкої за зміну не було коли й присісти, бо з одного виклику одразу доводилось їхати на інший. Робота на швидкій не давала спуску, там завжди треба було бути напоготові.
За словами лікарки, їхня станція обслуговувала населені пункти в радіусі 70 кілометрів, а взимку до деяких сіл на виклики кілька кілометрів доводилося йти пішки, бо снігу стільки було, що навіть ГАЗ не міг проїхати. Потім – трирічна декретна відпустка, після якої лікарку перевели на посаду районного гастроентеролога, попередньо відправивши на профільні курси у Дніпропетровськ.
Після року роботи на два роки поїхала у невеличке містечко у Німеччину, куди після Афганістану відправили її чоловіка на військову службу.
- На той час медицина з ГДР стала мігрувати у ФРГ, тож місць для медиків вистачало. На жаль, я не знала досконало німецької мови, аби працювати лікаркою, тому могла працевлаштуватися лише медсестрою, а вдома – приймала пацієнтів та виписувала рецепти латиною.
Потім знову - повернення у Чортків, а через певний період, коли чоловік-військовослужбовець вже мав 24 роки вислуги та пішов на заслужений відпочинок, переїхали в Шацьк, де потрібен був догляд за хворою мамою Лариси Василівни.
Оскільки роботи в Шацькій лікарні для лікарки не знайшлося, жінці запропонували спробувати працевлаштуватися у санаторій «Лісова пісня». Тодішній головний лікар Микола Шидловський з радістю прийняв на посаду терапевта та дієтолога спеціаліста такого рівня. А згодом, коли в санаторії з’явився перший в районі апарат УЗД японського виробництва, запропонував Ларисі Василівні опанувати й цей вид діагностики.
- Не було ні книжки, ні курсів, як працювати на ньому. Правда, потім приїхав спеціаліст з Іванич, то щось трохи від нього навчилася. А решту доводилося вчитися самій, - розповідає лікарка. – Потім Волинська обласна лікарня дала нам списаний апарат УЗД, роботі на якому вже вчилася у спеціаліста у Львівській клініці: він обстежував пацієнтів, а я стояла ззаду дивилася. І лише в середині 2000-х років «Лісова пісня» отримала новий та сучасний апарат УЗД, на якому я обстежувала всі внутрішні органи, окрім серця.
Зізнається, що важко, в першу чергу, було тому, що в обласній лікарні на кожен орган був свій спеціаліст ультразвукової діагностики, а їй доводилося бути універсальним спеціалістом: дивитись органи шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, печінку, нирки, призначати лікування. Особливо багато пацієнтів було влітку і тоді, коли на оздоровлення приїжджали цілими групами: усі намагалися обстежитися у спеціаліста відомої здравниці. Лариса Хрущ каже, що на обстеженні були і генерали, і навіть міністр сільського господарства, і голова обласної ради, а діагнози, поставлені шацькою лікаркою, підтверджували спеціалісти Києва та Луцька. А про місцевих жителів годі й говорити: їхали обстежуватися не тільки з Шацького, а й Любомльського районів.
Після виходу на заслужений відпочинок Лариса Василівна ще три роки поспіль виходила на роботу в санаторій у літні місяці, коли навантаження на лікарів та медичний персонал було особливо великим. А от естафету узд-спеціаліста передала молодій, перспективній та завзятій лікарці Ірині Жмурко.
Лікарка-ювілярка сподівається, що недарма віддала стільки років роботи в медицині, рятуючи людські життя, лікуючи тисячі пацієнтів від різноманітних хвороб!
